Львів втрачає статус культурної столиці України через маршрутки

Гості, які відвідують наше місто залишаються в захваті від атмосфери української автентичності, яка наповнює храми та музеї; старовинної архітектури у вузьких, покритих бруківкою, вуличках; відвідин найрізноманітніших тематичних кав’ярень, кнайп, ресторацій та багатьох інших особливих речей, які неможливо зустріти або відчути в жодному іншому українському місті. Як то кажуть в народі: «Добре все те, що добре завершується», але у львівському сценарії усе зовсім по-іншому… казка обривається на тому місці, де починаються маршрутки...
Львів’яни уже змогли адаптуватися до щоденних поїздок у консервних бляшанках, де кожен може себе відчути «маршрутковим оселедцем по-львівськи». Зуміли придумати 1000 і 1 спосіб добирання додому у вечірній час, оскільки на «неіснуючий нічний рейс» до ранку нікому чекати не хочеться, особливо взимку. Навчилися оперативно впихатися у першу кращу маршрутку, бо ніхто не може передбачити скільки часу потрібно очікувати на іншу, адже водії львівських маршруток – це володарі часу і тільки вони вирішують за яким графіком їм їздити.
Львів’яни зуміли… львів’яни навчилися… львів’яни те… львів’яни інше… ну добре, нехай вже так і буде, що у мешканців нашого міста сталеві нерви і поки що вони мовчать, але ж чиновники прагнуть, щоб у міста Лева був гарний імідж про який говоритимуть туристи? Вони прагнуть, щоб ці позитивні іміджеві балачки приводили до Львова нових, спраглих на свіжі враження, гостей? Врешті-решт, будьмо відвертими: вони прагнуть отримати від цього прибуток?! Ось на цьому місці виникає збій в системі: з одного боку чиновник всього цього хоче, а з іншого – нічого для втілення своїх бажань не робить. І поки відбувається ця абстрактна боротьба між бажаннями та діями – все більше й більше туристів повертаються зі Львова негативно відгукуючись про наш міський транспорт…
«У вас такі дивні маленькі жовті машинки по місту їздять», «Я ще ніколи не стикався з таким поганим сервісом у пасажирському транспорті», «Як можна терпіти таке нелюдське відношення до людей?», «Таке гарне місто, а такий жахливий транспорт» — це лише кілька негативинх відгуків із тієї словесної маси, яка щодня виливається з уст гостей міста Лева після того, як вони «скуштують» нашого «маршруткового сервісу».
Чиновники постійно шукають оправдань, спираючи провину на автоперевізників, якщо проблема стосується відсутності нічних рейсів. Якщо ж це проблема встановлення контролю за графіком руху та оснащення зупинок щитами з детальною інформацією про розклад руху, то вони посилаються на відсутність бюджетних коштів. Насправді ж, проблема для Львова не нова, але ж, як то кажуть: «Хто хоче вирішити проблему, той шукає рішення, а хто не хоче – шукає виправдання», — от і наші чиновники, замість того, щоб залучити до вирішення проблеми експертів та нарешті почати щось робити у цьому напрямку, — далі продовжують «відмазуватися»  оправданнями.
Що стосується автоперевізників, то ці постійно нарікають на нерентабельність введення нічних рейсів. Але чомусь автоперевізники у Севастополі, Вінниці, Кіровограді та інших українських містах змогли додуматися визначити оптимальні інтервали руху для нічних рейсів. А ще вони додумалися підняти вдвічі вартість проїзду, щоб компенсувати те, що вночі бажаючих скористатися громадським транспортом менше, ніж вдень, адже для пасажира краще заплатити 5 гривень за нічну маршрутку, ніж 25 гривень за таксі.
Отже ці проблеми можливо вирішити і ми бачимо яскраві приклади того, як це зробили в інших містах. Те, що проблема не вирішена у Львові – може свідчити лише про одне — нашим чиновникам начхати на те, є місто Лева культурною столицею України чи ні. І поки ми не візьмемо ініціативу з вирішення цієї проблеми у свої руки, доти й будемо дивитися, як помиратиме статус «Львів – культурна столиця України», а його місце поступово займатиме новий «Львів – столиця консервних бляшанок і готелів на зупинках».